Зі свободою дій чи під примусом? Амбівалентний 1956 рік єпископа Бейли Ґенчі

Анотація

Метою статті є в хронологічному порядку, з дотриманням причинно-наслідкових зв’язків та історичного контексту проаналізувати публічну діяльність Бейли Ґенчі в 1956 році, розкривши його як єпископа Закарпатської реформатської церкви потенційний «простір для маневру», що детермінував амбівалентні рішення цього церковного діяча. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Зважаючи на невивченість теми та сформульовані завдання, здійснили пошук первинних джерел, що насамперед означає використання архівних документів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі документів аналізованої доби та в контексті тогочасних подій розкрито роль та діяльність Бейли Ґенчі як очільника церковної організації в 1956 році. З допомогою наявних архівних матеріалів – крім фактографічної нарації в межах історичної хронології – враховано напрями публічної діяльності колишнього єпископа та здійснено спробу пошуку її прихованих мотивів, причин та важелів. У такому контексті подібних досліджень до нас ні у вітчизняній, ні в закордонній історіографії не було. Висновки. Достовірним є факт, що після поразки угорської революції 1956 року єпископ Бейла Ґенчі написав або підписав лист до ООН, у якому спростовував новини про депортацію угорських повстанців до Радянського Союзу. Проте до сьогодні не виявлено ніяких однозначних документальних підтверджень того, чи була це його власна воля, чи він написав або підписав такого листа під тиском радянських органів державної безпеки. Натомість тогочасні події та обставини дозволяють припустити, що, зважаючи на займану посаду, він навряд чи міг вчинити інакше. Маємо констатувати й те, що єпископ жодного разу не засудив священників Реформатської церкви Угорщини (РЦУ), які доєдналися до революції, а також заяви єпископа РЦУ Ласло Ровоса. Крім цього, встановлено, що Бейла Ґенчі прикривав перед РСРК священнослужителів, які під час революції перебували в Угорщині, а коли ті повернулися додому, то дійсно змогли продовжувати свою душпастирську діяльність без будь-яких негативних наслідків для себе. Виявлені факти та події в багатьох випадках розкрили постать Бейли Ґенчі та інших учасників тієї історії в іншому світлі.