Докторат Богдана Барвінського: ґенеза, реалізація, рецепція
DOI:
https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-45-62-70Ключові слова:
Б. Барвінський, докторат, «Жигимонт Кейстутович, великий князь литовсько-руський (1432–1440 рр.)», М. Грушевський, рецепціяАнотація
Мета дослідження – реконструювати процес підготовки Б. Барвінським докторату, проаналізувати зміст праці та з’ясувати особливості її рецепції. Методологія дослідження спирається на застосування принципів (об’єктивності, історизму, холізму) та методів (узагальнення, аналіз і синтез, порівняння, генетичний, психологічний та типологічний) історіографічного дослідження. Наукова новизна статті полягає у спробі комплексного аналізу проблематики, пов’язаної із підготовкою, захистом та рецепцією першої монографії Б. Барвінського. Висновки. Здійснена реконструкція процесу підготовки та обговорення докторської дисертації Б. Барвінського дозволяє доволі повно зрозуміти дослідницький темперамент молодого вченого. Насамперед відзначено його наполегливість і цілеспрямованість в опануванні знань і вмінь як необхідних підстав для осмислення доби українського середньовіччя, що нею був захоплений юнак. По-друге, вказано на амбітність початкуючого історика, який наполегливо шукаючи власну дорогу в українознавстві, свідомо обрав темою докторату надзвичайно складну та контраверсійну постать Жигимонта Кейстутовича. Її опрацювання вимагало тривалих археографічних пошуків й інтенсивної аналітичної праці. По-третє, Б. Барвінський продемонстрував чималу дослідницьку сміливість, а подекуди й зухвалість, у спробах підважити усталені історіографічною традицією тези. І хоча його гіпотези здебільшого не були підтримані колегами, вони спонукали литуаністів до фахової саморефлексії. Незважаючи на загалом критичне сприйняття першої монографії Б. Барвінського, наукова корпорація схвально оцінила проведену молодим ученим археографічну й історіографічну роботу та його наполегливість у переосмисленні політичної біографії Жигимонта Кейстутовича. Підсумком була успішна промоція докторської праці і здобутий авторитет талановитого медієвіста. Це дозволило Б. Барвінському стати помітною постаттю галицької історіографії, представники якої виконували важливу громадську місію переосмислення ключових явищ середньовічної доби Центрально-Східної Європи з погляду українського історичного інтересу.
Завантажити
Посилання
Prochaska, A. (1906). [Recenzja]. Barwińskij Bohdan: Zygimunt Kiejstutowycz, wełykij kniaź litowsko-ruskij (1432 do 1440). Żowkwa 1905 str. 169. Kwartalnik historyczny, XX, 339-345.
Барвінський, Б. (1905). Жиґимонт Кейстутович – великий князь литовско-руский (1432–1440 рр.). Історична монографія. Жовква. 169 с.
Барвінський, Б. (1907). Заява. Руслан, 208, 3.
Барвінський, Б. (1913). Кілька документів і заміток до часів вел[икого] князів Свитригайла і Жигимонта Кейстутовича. Записки НТШ, СХV, С. 3-7.
Барвінський, Б. (1927). Др Юліян Целевич (23. ІІІ. 1843—24. ХІІ. 1892). Його наукова діяльність на полі української історіографії і етнографії в світлі давніших та новіших дослідів. Львів. 334 с.
Бучинський, Б. (1907a). Новійші праці по історії вел. кн. Литовського в XV віці. Записки НТШ, LXXV, 138-145.
Бучинський, Б. (1907b). Кілька причинків до часів вел[икого] князя Свитригайла (1430 -1433). Записки НТШ, LXXVI, 117–142.
Грушевський М. С. (2021). Щоденник (1902–1914 рр.): У двох томах. Т. 1 (1902–1907) / Упоряд., вступна стаття, коментарі С. Панькова. Київ: ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України. 544 с.
Грушевський, М. (1899). Наукове Товариство імени Шевченка і його діяльність в 1898 р. Записки НТШ, XXVII, 3-7.
Грушевський, М. (1902). Рецензія: Богдан Барвіньский — З’їзд галицкого князя Данила з угорским королем Белею IV в Прешбурзї 1250 р. (історично критична аналїза). Записки НТШ, L, 12-13.
Грушевський, М. (1907). Злобна напасть. Діло, 246, 1.
Грушевський, М. (1993). Історія України-Руси. Київ : Наук. думка. 535 c.
Мирош, В. (2023a). Богдан Барвінський та Львівський університет: становлення історика. Актуальні питання гуманітарних наук, 60-3, 20-27. https://doi.org/10.24919/2308-4863/60-3-3
Мирош, В. (2023b). Співпраця Богдана Барвінського із «Записками НТШ» на початку ХХ ст.: проблематика та рецепція. Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія Історія, 12/54, 71–85. DOI: https://doi.org/10.24919/2312-2595.12/54.283660
Н. М. [Молчановський Н.]. (1902). Рецензія: Богдан Барвінський. З’їзд галицкого князя Данила з угорским королем Белею IV в Прешбурзі 1250 р. Історично-критична аналіза. Львів, 1901. Киевская старина, LXXVI, 38-39.
Пиріг, Р., Тельвак, В. (2021). Михайло Грушевський: життєпис на тлі доби. Херсон: Видавництво ОЛДІ-ПЛЮС. 572 с.
Тельвак, В. (2013). Михайло Грушевський в оцінках своїх учнів (перша третина ХХ ст.). Історіографічні дослідження в Україні, 23, 160-197.
Тельвак, В. (2014). Львівський університет у становленні історичної школи Михайла Грушевського. Актуальні питання гуманітарних наук, 10, 46-52.
Тельвак, В. (2016). "Історичні вправи" Михайла Грушевського у Львівському університеті: спроба реконструкції. Український археографічний щорічник. Нова серія, 19/20, 313-322.
Тельвак, В. (2017). Михайло Грушевський та Олександр Барвінський на тлі українського руху кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Записки НТШ. Праці Історично-філософської секції, CCLXX, 82-102.
Тельвак, В., Педич, В. (2014). Львівська історична школа Михайла Грушевського: комунікативна природа та психологічний клімат. Історіографічні дослідження в Україні, 25, 26-53.
Тельвак, В., Педич, В. (2015). Львівська історична школа Михайла Грушевського: культура конфлікту. Spheres of culture. Journal of Philological, Historical, Social and Media Communication, Political Science and Cultural Studies, Х, 234-241.
Тельвак, В., Педич, В. (2015a). Львівська історична школа Михайла Грушевського: становлення, функціонування, структура. Galicja. Studia i materiały, 1, 229-251.
Тельвак, В., Педич, В. (2015b). Персональний склад львівської історичної школи Михайла Грушевського: методологічний аспект. Проблеми гуманітарних наук. Серія «Історія», 36, 18-35.
Тельвак, В., Педич, В. (2016). Львівська історична школа Михайла Грушевського. Львів. 440 с.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Володимир Мирош
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
